При цьому кількість конфіскованих піратських CD, навпаки, підскочило на 69,9%. У інформаційному бюлетені RIAA також підкреслюється, що за перше півріччя 2001 р. падіння продажів компакт-дисків склало 5,1%.

Головною причиною зниження продажів компакт-дисків в RIAA, як завжди, називають піратство, якому сприяє стрімке розповсюдження широкосмугового інтернету і доступність приводів CD-RW, що дозволяють копіювати музику практично без обмежень.

На доказ своєї позиції RIAA наводить результати недавнього опиту компанії Peter D. Hart Research Associates, за даними якого, 41% користувачів інтернету, що регулярно викачують з мережі музику, стали купувати менше CD, і лише 19% стали купувати більше фірмових дисків.

Втім, як показує практика, результати різних опитів приводять в свою користь як прихильники, так і супротивники введення обмежень на свободу музики в інтернеті і на CD-R. Тому довіряти подібним даним слідує з великою обережністю.

Компанії звукозапису продовжують настання на інтернет-провайдерів

…

Американська музична індустрія і пірати →

По-перше, ми, як Паниковській, безбожно порушували всі конвенції. Так, наприклад, якщо в договорі значився тираж, скажімо, 15 тисяч екземплярів, то МОЗОК (Московський досвідчений завод «Грамзапис») стільки і друкував.
Продаж ліцензованих музичних аудіодисків - 2009 Квітень all-music.com.ua А потім матрицю відвозили абикуди до Ташкента і там «додруковували» ще як мінімум тисяч триста. Якщо це був, звичайно, який-небудь Челентано, а не Густав Малер. Ну і, зрозуміло, формально можна було друкувати все опубліковане до 1973 року (хоча західні видавці, як правило, радянським музикантам - тим, хто міг виїхати за кордон, - за пластинки із старими записами теж платили).
Державний монополіст «Мелодія» спокійно випускала серії архівних записів світової класики «Видатні диригенти», «Видатні піаністи» і т.д., а також «Музику зарубіжного кіно», «Танцювальну музику 30-х років», користуючись спочатку непроникністю залізної завіси, а потім прикриваючись різного роду угодами і ліцензіями. Але при цьому досить багато було накопичено і свого.
Була, наприклад, капітальна антологія «Музична творчість народів СРСР» (мало хто знав, де в Радянському Союзі …

Чия це музика →

Варто лише зайти в будь-який музичний магазин, щоб переконатися у величезній кількості виконавців, музикантів і виробників фонограм.
Адже кожний з них претендує на отримання своєї частки винагороди від використання свого музичного твору! Невже власникові кафе або клубу, що має в своїй фонотеці декілька десятків компакт-дисків, потрібно укладати письмові договори і персонально розраховуватися з кожним виконавцем або музикантом? Ні, цього не вимагається.
Як і у всьому світі, в Україні існують організації колективного управління авторськими правами. Згідно ст. 49 Закона “О авторських правах .” їх основними функціями є:
· укладення договорів на право використання авторських творів і узгодження розміру винагороди при висновку договору;
· збір, розподіл і виплата авторам винагороди, що належить ним;
· захист прав авторів (у тому числі і в суді).

Простіше кажучи, автори творів (виробники фонограм) щоб самим …

Хто повинен платити Кому платити →

Пройшло декілька років, і ось, подія, про яку попереджав Сергій Олександрович стало реальністю.

Створюючи музичний твір, музиканти і виконавці не тільки реалізує свої творчі здібності, але і створюють музичний продукт, що є авторським твором, за який вони сподіваються отримати матеріальну винагороду.
Крім того, на стадії виробництва цього твору до музикантів і виконавців підключається ціла команда людей (звукорежисери, продюсери і т.д.), праця яких теж повинна бути сплачена. Оплата праці цього колективу здійснюється за рахунок продажу екземплярів фонограми створеного твору.
Проте у кожного проданого екземпляра фонограми може бути різна доля: один використовуватиметься удома для прослуховування у сімейному колі, другий буде програно ді-джєєм в клубі, де його почують десятки людей, третій же потрапить в ефірну студію радіостанції і музику, записану на нім, почує вже мільйонна аудиторія.
Другий і третій випадок, описані вище, трактуються українським законодавством як публічного виконання фонограми з комерційною метою. Згідно ст. 43 …

Хто заплатить за музику →

“Розділ XII. Пункт 90. Не допускається продаж екземплярів аудіовізуальних творів і фонограм при здійсненні роздрібної торгівлі з використанням лотків і наметів″.

Для тих, хто, подібно до мене, вважав, що термін “намет” не має юридичного наповнення, і відноситься виключно до туризму, приводимо витяг з Госту РФ (ГОСТ Р 51303-99 від 11 серпня 1999 р. N 242-ст), розділ “Торгівля. Терміни і визначення”:

Намет - збірно-розбірна конструкція, що Легко зводиться, оснащена прилавком, така, що не має торгового залу і приміщень для зберігання товарів, розрахована на одне або декілька робочих місць продавця, на площі яких розміщений товарний запас на один день торгівлі.

Ключова ознака, по якій проводитиметься “відстріл”, - очевидно, наявність торгового залу. І ось тут криється перший смертельний для кишені …

Після слів зброї і патронів до нього →

Саме стільки повинні платити більшість дискотек, концертних залів і нічних клубів.
За комерційне використання фонограм в місцях з безкоштовним входом (казино, бари, ресторани, кафе, паркі і т.п.) необхідно сплачувати 1% від суми отриманого доходу. Під доходом тут слід розуміти прибуток, отриманий від виду діяльності, в процесі якого використовуються фонограми.
Якщо ж таких доходів немає, то розмір роялті визначається виходячи з суми витрат на вказаний вид використання об’єкту суміжних прав, і складає 2.5%.
Радіостанції зобов′язані виплачувати роялті у розмірі 2% від отримуваного доходу. Такий же розмір роялті встановлений і для телекомпаній, що використовують в своєму ефірі фонограми і відеограми.
Оператори кабельного телебачення, власники музичних порталів в мережі Інтернет зобов′язані виплачувати роялті у розмірі 5% від отриманих доходів.

Згодне все тій же Ухвалі Кабміну K71 юридичні і фізичні особи, що використовують фонограми і відеограми з …

Скільки платити Як платити →